Лілії Білик
Зал, наповнений глядачами з нетерпінням чекав виходу на сцену тендітної, білявої і синьоокої красуні, нашої славної співачки – Каті Бужинської. І ось коли прозвучали перші акорди “Червоної Рути”, на сцені з’явилась вона, всіма очікувана Катя. Зал завмер. Тільки було чути відлуння співу, яке гнучкою змійкою вислизало за межі концертного залу і летіло понад Неаполем,зачаровуючи всіх перехожих і утверджуючись: « А бачите і ми також співучі, ми –українці, бо маємо душу глибинну і усміхнену до сонця». Концерт, який тривав біля 2-ох годин приніс дуже велику насолоду нашим землякам,які зі сльозами на очах дякували співачці за ці приємні хвилини дозвілля.
У1979-му році,коли я народилась, як розповідає пізніше співачка,була дуже популярною на Україні італійська пісня, і тому не випадково у своїх 3 роки я вже співала італійську пісню “Аmore mio”. А в 14- я зрозуміла, що хочу стати співачкою. І так як мої батьки не були людьми дуже забезпеченими, надіятись було ні на кого. Власне це змусило мене поєднати навчання у школі з працею в ресторані, де я на той час отримувала щомісячно близько 30 доларів.
Це дало мені дуже велику підтримку у придбанні сценічних костюмів та розробці оранжировок. Бо і пісню треба купити. Здавши за 11-й клас екзамени екстерном, школу я закінчила майже на відмінно.
І ось дуже випадково у 1995-році на одному з дитячих конкурсів “Рідне джерельце” доля звела мене з Юрієм Квеленковим, який серед усіх виконавців зумів виділити і знайти власне мене, згодом запропонувавши мені переїзд до Києва.
А потім і вступ до музичного училища ім.Глієра.Особливо
пам’ ятним виявився для мене 1996 рік, бо саме він приніс мені нагороду” Гран-прі “на дитячому фестивалі.Ось так і почався мій творчий злет і визнання як співачки.
В 16 років вийшов мій перший диск. А роком пізніше я знову завойовую вищу премію на конкурсі “Юний талант року”.
На свої 22 –я відвідала багато країн світу.Була пропозиція залишитись в Америці.Але, на жаль, мені дуже важко дається англійська мова, та й менталітет самих американців мені не до вподоби. Я надаю перевагу Італії, країні, яка завжди захоплювала мене своєю співучістю.
І тому італійці мені набагато ближчі, хоча я вважаюсь наполовину українко-полячкою, а посеред предків були також німці та євреї.Я навіть відчуваюсь в силі тут зупинитись, але для цього мені потрібен хороший спонсор.
Дуже полонив мене голос відомої італійської співачки Міни. Мене чомусь називають українською
6те, що тембри наших голосів майже ідентичні. У нас на Україні вона, на жаль –маловідома.
Я дуже хотіла б в майбутньому зустрітись з нею. А ще я завдячую Італії і за Сан-Ремо, де мені дали мо-жливість виступити і за Фюджі, ну і в Неаполі, а також і газеті “Форум”, яка посприяла цьому.

Інтерв’ю з народним депутатом України, співачкою Оксаною Білозір

1.п. Оксано, яка ваша безпосередня діяльність зараз на Україні. Чи вийшли нові диски? Окрім музики існує щось інше , що вас захоплює, ваше хоббі?
- По-перше, мені дуже приємно з вами поспілкуватись,я дуже рада,що сьогодні є така гарна нагода. В основному моя робота- працювати з людьми, стверджувати українську культуру в Україні і далеко за її межами. На сьогоднішній день я - професор Київського національного університету культури і мистецтв, очолюю кафедру естрадного співу. Закінчила дипломатичну академію при Міністерстві закордонних справ – це друга моя вища освіта. Це звучить так – міністр зовнішньої політики та дипломатії. Ну і звичайно я здійснювала різного ґатунку громадську діяльність. Цього року я приймала участь у виборах в народні депутати України. І була обрана народним депутатом за списком виборчого блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”.На тепер представляю фракцію в парламенті Віктора Ющенка, яка так і називається “Наша Україна”.
2. Ваші перші враження від перебування в Італії. Це ваш перший приїзд, чи можливо ви ще раніше мали нагоду приїжджати сюди на гастролі?
- На гастролях в Італії я ще не була, а от з різноманітними поїздками мені приходилось приїжджати сюди аж 4 рази. І власне оця моя теперішня поїздка для мене є дуже пам’ятною, цікавою і знаковою,тому що власне сьогодні я маю неймовірну можливість зустрітись з людьми , які легально чи не легально, але живуть і працюють тут.
3.Що ви відчули , побачивши на майдані масу заплаканих очей , які з тугою за рідною домівкою дивились і бачили в вас часточку своєї України?
-У мене – різні почуття. Але сьогодні – потрясаючий день, сьогодні ці люди відчули себе силою, відчули себе частиною народу, згуртованого і об’єднаного на території іншої країни. Це дуже важливо. Джуліо де Ніколаїс та Лілія Білик

КАТЯ БУЖИНСЬКА - Уkpaїна